500 💙💛Кубок Олега / Oleh-Cup💙💛

Oleh war ein Mann von stiller Stärke, nie laut, aber immer standhaft. Als der Krieg begann, zögerte er nicht. Er küsste unsere Tochter Sofiia auf die Stirn, drückte mich an sich und sagte: „Euch beide zu beschützen, ist der einzige Kampf, der zählt.“ Er meldete sich freiwillig, bevor sie ihn überhaupt fragen konnten.

Er kam nicht nach Hause. Aber er starb so, wie er gelebt hatte: mit Mut, mit Ehre und mit Liebe im Herzen. Seine letzten Worte an seine Kameradin galten Sofiia und mir. So ein Mann war er.

Олег був людиною тихої сили, ніколи не крикливим, але завжди стійким. Коли почалася війна, він не вагався. Він поцілував нашу доньку Софію в лоб, міцно мене обійняв і сказав: «Захист вас обох — єдина боротьба, яка має значення». Він зголосився добровольцем, перш ніж вони встигли навіть попросити.

Він не повернувся додому. Але він помер так, як жив, — мужньо, з честю та з любов’ю в серці. Його останні слова до свого товариша були про Софію та мене. Такою людиною він був.

Oleh was a man of quiet strength, never loud but always steady. When the war began, he didn’t hesitate. He kissed our daughter Sofiia on the forehead, held me close, and said, "Protecting you both is the only fight that matters." He volunteered before they could even ask.

He didn’t make it home. But he died the way he lived with courage, with honour, and with love in his heart. His last words to his comrade were about Sofiia and me. That’s the kind of man he was.